Керамограніт (він же грес, гранітогрес, кам”яна плитка із штучного каменю) – найновіший вид керамічної плитки. Його використовують для облицювання поверхонь  як всередині приміщень, так і на вулиці – приватні інтер”єри, ресторани, аеропорти, басейни, тротуарні доріжки і багато іншого. Керамограніт різноманітних кольорів і відтінків володіє дійсно видатними технічними характеристиками.

Батьківщиною gres pocellanato рахується Італія (що видно і з назви), і на даний час саме ця країна разом з Іспанією вважаються найкрупнішими світовими “передовиками” в виробництві керамограніту, так само як і “законодавцями мод” в даній області. В списку виробників гресу сьогодні можна побачити також фірми України, Словакії, Білорусії, Германії, Португалії, Польщі, Чехії, Туреччини, Ірану і т.д.

Відмінності керамічного граніту від керамічної плитки обумовлені технологією виготовлення цього матеріалу. Відрізняють керамічний граніт від керамічної плитки по боковому зрізу – на зрізі керамограніту малюнок той же, що і на поверхні.

Виробництво керамограніту

По складу (глина, каолін, польовий шпат, мінерали) керамограніт дуже схожий на керамічну плитку. На цьому вся схожість закінчується, тому що технологічний процес виготовлення керамограніту в корені відрізняється від виготовлення звичайної плитки.

В самому загальному вигляді технологія виготовлення виглядає так: спершу готується маса з глини, ретельно змішана з фарбником, який складатиме “кам”яний” малюнок, потім ця маса пресується на сучасних гідравлічних пресах під високим (до 450 Н/м2) тиском і випалюється при дуже високій температурі (до 1300 градусів Цельсія) з неодноразовими різкими пониженнями і підвищеннями температури, що забезпечує повний рівномірний та всесторонній випал.

Тут все залежить від потужності преса – чим він потужніший, тим щільнішим стає матеріал. Під сильним тиском в глині не залишається пор і пустот. Саме завдяки такій технології досягається найважливіша властивість керамограніту – його унікальна морозостійкість (витримує без шкоди для зовнішнього вигляду мороз до –50 градусів Цельсія). Внаслідок високотемпературного випалу, необхідного для спікання дрібненьких крупинок матеріалів, плитки керамограніту стають однорідними, зносостійкими, гранично міцними, стійкими до дії кислот, тощо.

Виріб фарбується на стадії виготовлення – для надання керамограніту необхідного кольору в сировинну масу вводять мінеральні пігменти. Таким чином, колір розповсюджується по всій товщині плитки, надаючи їй однорідну структуру, що нагадує природній граніт. Завдяки такій технології виробництва світло та ультрафіолетові промені не впливають на інтенсивність кольору. Крім того, можливо виготовлення більшого розмаїття кольорів та малюнків.

Керамограніт прийнято відносити до керамічних матеріалів (що відображено і в назві), хоча і склад і спосіб виробництва дозволяють розглядати його в значно більші мірі як граніт, чим як звичайну кераміку. Правильніше всього було б називати його “синтетичним каменем”. Порівняємо склад граніту природного походження і gres porcellanato і побачимо, що в обох матеріалах присутні різні польові шпати, кварцові включення, каолінові глини. Утворення обох матеріалів проходило під впливом високих тисків і температур. Властивості їх багато в чому схожі. Отже, в чому різниця?

Основна перевага керамограніту – процес контрольованого виробництва. Решта відмінностей його від кар”єрного граніту являються наслідком від цієї основної. Саме завдяки контрольованому процесу вже на стадії підготовки сировинної маси керамограніт виявляється в виграшному становищі. Для його виробництва використовують тільки самі високоякісні білі каолінові глини, чистий кварцовий пісок, шпати і природні пігменти (як правило – окиси металів, часто рідко земельних). В природних умовах при утворенні гранітів протікають схожі процеси, з одним незмінним “але” – ніхто не контролює їх і не стежить за якістю сировини. Саме тому природні граніти навіть в межах одного місценародження  можуть дуже сильно відрізнятись по кольоровій гамі і інших якостях. У природного каменю є і інші недоліки – тріщини, наявність іншородних вкраплень або шарів, радіоактивність. Цього всього можна уникнути в контрольованому процесі.

Винайдення та успішне розповсюдження керамічного граніту – один не таких уже й частих випадків, коли людина в якості учня переважила Природу-вчителя. Вазявши за основу природні процеси генерування каменю, вчені в співпраці з художниками створили технологію і отримали матеріал, рівного якому по сукупності властивостей в Природі не було.

Класифікація по складу.

Гомогенний керамограніт. (іншими словами – повністю профарбований, керамограніт “в масі”, tutta massa, як кажуть італійці). Цей вид – найбільш розповсюджений, і мабудь, найбільш різноманітний. Технологія виробництва вже цілком може вважатись класичною: пігментується вся маса плитки на стадії підготовки і малюнок залишається практично вічним – навіть багаторічна праця “на знос” не може безповоротно зіпсувати робочу поверхню, оскільки стирання верхнього шару не приводить до порушення малюнка (тому до керамограніту tutta massa не застосовують тести по шкалі PEI).

Гомогенний керамограніт можна класифікувати по видах пігментування і технології пофарбування.

• Найбільш простим і економічним являється граніт фарбування “сіль-перець”, названий так із-за  зовнішньої схожості з означеною сумішшю. Таке кольорове рішення відноситься до економ-класу і керамограніт “сіль-перець” випускають практично всі виробники: від італійських Saicis і Caesar до польського  Jopex або словацького Kerko.
• Більш дорогим дизайн-рішенням слід рахувати керамограніти пофарбування “моно колор”, оскільки для фарбування плитки цього типу використовують пігменти, що містять солі рідкоземельних металів (від кобальта до хрому і цирконію). Ці пігменти самі по собі недешеві, але володіють чудовою стабільністю і навіть під прямими сонячними променями не вицвітають.
• Керамограніт з імітацією природного каменю – це найдорожчий, можна сказати, елітний вид гомогенного gres pocellanato, оскільки в даній різновидності використовують, як правило, зразу декілька пігментів, тай процес змішування їх досить складний. Адже тут треба отримати матеріал з грою кольору, але при цьому зберегти однорідність структури. Імітація можлива під любий натуральний камінь – від граніту до мармуру і навіть оніксу або яшми. Ведучі виробники керамограніту вважають справою честі добитися повної зовнішньої подібності, щоб відрізнити камінь синтетичний від каменю природного зміг тільки спеціаліст.

Імітація фактури не обмежується тільки диким каменем. Іноді важко повірити, дивлячись на підлогу, що перед вами не паркет з мореного дуба або білої акації, а керамограніт! Видно структуру деревини, ідеально точно скопійовано кожен сучок або навіть ходи жуків-деревоточців. Звернем увагу, що коштує такий паркет набагато дешевше, ніж елітний натуральний, а служить без якогось особливого догляду практично вічно.

Також з деяким допуском до гомогенних керамогранітів можна віднести продукцію з додатковими вкрапленнями. “З деяким” – тому що в буквальному розумінні назвати цей вид гомогенним все ж не можна. При вторинному пресуванні (або в процесі підготування маси) в майбутній продукт в якості прикраси або для надання більшої “натуральності” додають фрагменти смальти, натурального мармуру або раковини мілких молюсків.

Керамограніт часткового профарбування (подвійної загрузки). В цій продукції присутні два шари – шар підложки та пігментований. Підложка, як правило, виконана з гомогенного керамограніту, а фарбується в відповідному дизайн-рішенні тільки верхній шар товщиною декілька міліметрів. Завдяки цьому досягається економія дорогих пігментів і вартість продукції знижується. Технологічно це вирішується або за допомогою двократного пресування (спершу підложка, а поверх неї – пігментований шар), або шляхом часткового просочування пігментного шару сировинної маси, що подається в прес-форми.

Глазурований керамограніт. Ззовні цей вид керамограніту практично не відрізняється від звичайної плитки – та ж глазур на підложці. Головна відмінність  в тому, що основа –керамограніт і його експлуатаційні характеристики набагато вищі. Перераховувати варіанти декоративних рішень і колекції глазурованого “синтетичного каменю” можна безкінечно, оскільки він майже так само, як і звичайний “сіль-перець” присутній в асортименті чи не кожного заводу.

Багато виробників випускають серії або колекції, які представляють собою не тільки базову плитку, але і містять виконані в єдиному дизайнерському рішенні декоративні та функціональні елементи (сходини, бордюри, кутові та фронтальні деталі для облицювання підвіконників та стільниць, і навіть фігурні рами для дзеркал). Фігурні елементи можуть бути вироблені як по стандартній технології, так і екструзійним методом – сировинну масу подають під величезним тиском через вертикально розміщені профільні отвори – фільєри. Витиснений через фільєри профіль ріжуть в кінцевий формат і відправляють на відпал.

Які є види поверхонь у керамогранітів?

Ця класифікація відноситься до всіх видів gres pocellanato, крім глазурованого, який взагалі можна винести в окремий клас. Для інших видів існує розділення по способах обробки зовнішньої поверхні. Кожний виробник випускає керамограніт різних поверхневих фактур.

• Матовий. Не піддається ніякій додатковій обробці – це та сама фактура, яка отримується після виходу з печі. Поверхня в неї немає блиску, але володіє дуже високою твердістю (8-9 балів по шкалі MOHS) і найвищими експлуатаційними характеристиками, що дозволяє застосовувати цей вид керамограніту в найжорсткіших умовах.
• Полірований. Зрізають шорсткий шар та полірують. Матеріал стає блискучим, його колір отримує “глибину”. На жаль, полірована плитка менш стійка до з”яви подряпин.

Полірований керамограніт більш вибагливий, ніж матовий, причиною цього являється обробка поверхні абразивними матеріалами. При цьому отримується чудовий “дзеркальний” блиск, але порушується структура мікропор, знижується зносостійкість і підвищується водопоглинання, Так само, як і полірований природній камінь, цей керамограніт вимагає догляду: відразу після вкладання його слід обробити спеціальними мастиками, які створюють додатковий захисний шар, і періодично цю процедуру повторювати.

• Вощений. Ефект обробленої воском поверхні досягається завдяки прозорим мінеральним кристалам, які нанесені на плитку до фази спікання. В результаті поверхня набуває своєрідного виблискування, має плавні м”які нерівності, при цьому не руйнується її структура і зберігаються високі експлуатаційні характеристики.
• Фактурний або структурований представляє собою майже необмежену кількість  різноманітних форм поверхонь. Це і “скеля” або “дерево” і різноманітні рельєфні фігури (від скромного кленового листка до цілих композицій) і цілком утилітарні протиковзкі насічки для сходів. Як правило, всі вищенаведені фактури використовуються з допомогою фактурних прес-форм, оскільки обробка вже готового керамограніту невигідна економічно (додаткові витрати на спеціальні верстати та абразиви), і понижує експлуатаційні характеристики продукції.
• Мозаїчний. Традиційна мозаїка – справа досить дорога і трудомістка у вкладанні, але з декоративної точки зору дуже ефектна. Багато заводів освоїли технології виробництва мозаїки з керамогранітної плитки, що повністю імітує різноманітні види цього стародавнього оздоблювального матеріалу. Причому випускається мозаїчна плитка не тільки серійних колекцій-під конкретне замовлення вам можуть виготовити хоч цілі мозаїчні панно.

    Неможливо описати всі декоративні можливості керамічного граніту сьогоднішнього дня, тому що постійно розробляються все новіші колекції. Постійно удосконалюється особлива декоративна техніка обробки і оздоблення поверхонь, які задовольняють вимоги та фантазію архітекторів та проектувальників.

З естетичної точки зору цікаво виглядає також керамічний граніт, викладений в різноманітних комбінаціях кольорів або фактур, наприклад: полірований і матовий, фактурний і матовий, і т.д. При цьому плитка має бути одного фактичного розміру, тобто калібр плитки при такому викладенні являється  дуже важливим параметром. Найбільш сучасні фабрики оснащені системами електронного калібрування, які сортують плитки до 9 калібрів, або лініями по шліфуванню торців, що значно краще, оскільки при цьому вся плитка виробляється в “єдиному” калібрі.

Де застосовується керамограніт?

Завдяки особливим технічним характеристикам керамічного граніту і широким декоративним можливостям доля його застосування в загальній масі керамічної плитки постійно збільшується. Важливо також відмітити, що як правило в кожну серію керамограніту включається повний набір технологічно необхідних облицювальних елементів. Вони відрізняються по декоративній функції – фонові, розеточні і т. ін., по утилітарному призначенню – плитки для облицюванню сходів, кутки, плінтуса, і т.д., а також по розмірах.

Особлива увага приділяється облицюванню керамічним гранітом сходів. Сходи, оздоблені такою плиткою, виглядають особливо ефектно і при цьому вирішується проблема ковзання. Сходини в середині приміщень рекомендується облицьовувати спеціальними елементами з завальцьованою передньою кромкою і спеціальними насічками на плитках від ковзання.

А при оздобленні зон поза приміщенням (під відкритим небом – веранди, площадки перед входом, пандуси при в”їзді і т.д.) випускається плитка з вираженою рельєфною поверхнею, яка перешкоджає ковзанню навіть при непогоді.

Рельєфні плитки мають ще одну область для застосування – влаштування підлоги для людей з поганим зором. Розроблені спеціальні модульні елементи покриття, з рельєфними інформаційними кодами, які містять інформацію про напрям та попереджають про небезпеку.

Відмітимо і інші різновиди спеціального керамограніту : антистатичний, технічний для промислових підприємств – потовщений, з рельєфною поверхнею, для басейнів і т.п.

Якими технічними характеристиками володіє керамограніт?

Глибина і сталість кольору і малюнка по всьому обсязі матеріалу досягається завдяки особливому складу – суміш для виготовлення керамограніту складається з кількох сортів глини (в т.ч. каоліну), чистого кварцового піску, польового шпата, мінеральних добавок і фарбуючих пігментів, самими традиційними з яких являються окиси металів. До речі, натуральні компоненти в складі керамограніту, на відміну від природнього каменю, не служать джерелом підвищеного радіоактивного фону, а тому абсолютно безпечні для здоров”я.

Висока міцність і твердість. Унікальна технологія пресування і випалу дозволяє надати матеріалу прекрасну міцність. Плитки пресують під тиском порядку 500 кг на см” сегментами невеликого формату (приблизно 2х2 см). Завдяки такій технології пресування керамограніт має однорідну по щільності структуру. Випал проводять при температурі від 1200 до 1300 градусів Цельсія (майже на 200 градусів вище ніж у звичайної плитки). При цьому відбувається так зване реструктурування матеріалу: сировина спікається і утворюється моноліт. Після охолодження отримують дуже твердий і міцний матеріал, стійкий до дії абразиву, що дозволяє використовувати матеріал в складних умовах (ударне чи вітрове навантаження, внутрішні напруження, викликані перепадами температур і т.д.). Його твердість по шкалі Мооса по інформації деяких італійських виробників досягає 8, тоді як у натурального каміння- не більше 6, а в самого твердого мінералу в світі, алмазу – 10. Так що стирається штучний граніт слабо і покриття з нього володіють високою зносостійкістю.

Морозостійкість. Навіть природні граніти поглинають вологу на рівні 0,02-07%. Керамограніт після випалу має настільки щільну структуру, що її показники “поглинання” близькі до нуля. Тому керамічний граніт виділяється також високою морозостійкістю.

 Зносостійкість. На відміну від керамічної плитки керамограніт володіє більш високими показниками зносостійкості (відноситься до найвищого класу –PEI V), опору механічним і кліматичним діям, ультрафіолетовому випромінюванню і т.п. Не реагує на дію кислот та лугів, навіть в концентрованому вигляді (крім плавикової кислоти і  сполучень). Перешкоджає розповсюдженню вогню.

І нарешті, окремою характеристикою керамограніту являється його відмінна естетична якість, яка дає безкінечні можливості для підбору кольорових рішень і широкий спектр різноманітних форматів. В залежності від способу обробки поверхня керамограніту може бути різноманітною – полірованою, напівполірованою, матовою, “вощеною”, смальтованою, рельєфною (під дикий камінь), і протиковзаючою (з малюнком в вигляді насічок). Керамічний граніт випускається глазурованим і неглазурованим. Глазурований застосовується як правило для підлоги, де існує відносно менше навантаження, оскільки глазур під дією піску може стиратись. В такому випадку її зовнішній вигляд погіршується, але при цьому своєї міцності вона не втрачає. Ведучі виробники керамічного граніту постійно удосконалюють технології виробництва, що дозволяють сьогодні випускати керамічний граніт, який практично нічим не відрізняється від натурального каменю, відтворювати рідкісні сорти граніту та мармуру, добиватись величезної різноманітності кольорових відтінків, текстур. Випускається керамічний граніт, що імітує і інші матеріали, наприклад, дерево, під венеціанську штукатурку, чистих кольорів і т.п.

На закінчення – “народні” способи визначення якості керамограніту при покупці.

По поверхні полірованого керамограніту можно провести фломастером або маркером, що містить спирт. На якісному керамограніті після видалення “художнього розпису” не повинно залишитись навіть ледь помітних плямок.

Другий спосіб більш екзотичний – прикласти язик до ребра плитки. Якщо плитка злегка прилипне, то матеріал має пори, а значить морозостійкість його не така висока, отже “облизаний” керамограніт досить низької якості.

Що треба враховувати при вкладанні керамограніту?

Слід пам’ятати, що керамічний граніт – дуже твердий матеріал, але зворотнім боком цієї якості являється підвищена крихкість, тому при перевезенні та вкладанні з ним треба поводитись обережніше. Та це має значення тільки до того, як його вклали. Після укладки він перетворюється на моноліт. Особливу увагу треба звернути на недопустимість утворення будь-яких пустот під керамічним гранітом при вкладанні підлоги. Досить хоча б слабкій порожнині з”явитись під плиткою керамограніту – і навіть при легкому ударі вона розіб”ється. Після правильного вкладання про крихкість можна забути.

Використовуються різні способи кріплення керамограніту, які вибирають в залежності від місця застосування і характеру поверхні, на яку кладуть плитку. Найчастіше застосовують клеєві суміші. Шар клею має бути не менше 3 мм. При укладанні на вулиці залишають зазор 3-7 мм (для компенсації температурних деформацій), який потім затирають. При вкладанні в теплих приміщеннях плитку кладуть без зазору. Перед вкладанням покриття підлогу треба ретельно вирівняти.

Догляд за керамогранітом.

Завдяки особливої технології виробництва керамічний граніт являється немарким матеріалом і легко очищається. Найбільш високими показниками по обох характеристиках володіє керамограніт з матовою поверхнею, тому його рекомендується вкладати в місцях, де вимагається максимально можлива чистота підлоги. Не слід забувати, що в подібні приміщення рекомендується викладати однотонний керамограніт, особливо світлих тонів, оскільки на ньому більш помітне будь-яке забруднення.

Що стосується структурованої поверхні (під натуральний камінь), то чищення такої поверхні також достатньо просте, тільки здійснювати його теж треба частіше, ніж для матової поверхні.

Поліровану і пів поліровану поверхню слід один раз обробити водовідштовхуючим розчином, який закриває поверхневі пори. Справа в тому, що в процесі полірування пори, які спочатку були закриті, відкриваються, і потрібна спеціальна обробка, щоб зробити поліровану поверхню водонепроникною.