Вранці він одним з перших зустрічає нас. Увечері він же передує нашому відходу до сну. Та і на протязі дня ми раз у раз зустрічаємося з ним. І кожного разу першими протягуємо йому руку. Щоб він омив нас цілющою вологою, змив залишки сну, утомленість, що нагромадилася за день, і просто бруд та мікроби. Так, це він, наш змішувач. Як же його вибрати, щоб протягувати руку завжди було приємно?

Чи може власник невеликої ванної кімнати облаштувати її так, щоб не тільки вдало розмістити все необхідне, але й зробити свої візити у ванну справжньою насолодою для тіла й душі? У цьому випадку незамінною є сучасна душова кабіна. Про основну перевагу не важко здогадатись – душова кабіна займає майже вдвічі менше площі, чим стандартна ванна - звичайні розміри варіюються від 70х70 см до 130х130 см, так що вистачить місця і для умивальника, шафок, пральної машини тощо. Душова кабіна може бути побудована безпосередньо між двома стінами кімнати чи у ніші (душовий куточок), або бути закрита по периметру та стелею зверху і мати складну електричну начинку - від гідромасажу до міні-сауни чи парної (душові бокси). Різномаїття гнучких підвідних шлангів дозволяє встановити душову кабіну всього за годину. Неймовірна кількість можливостей та варіацій водяних потоків – від хмаринки із малесеньких краплинок до реактивного душу, від м”яких ніжних цівочок до потужного потоку плюс температурні варіації – і у вас вдома справжнісінький лікувально-оздоровчий комплекс. Крім цього, в душі можна і просто митись. Проте і ванною, повною пахучої піни, можна насолоджуватись при наявності навіть обмеженої площі. На допомогу приходять нестандартні рішення.  Наприклад, стандартна прямокутна ванна має довжину 170 см. Асиметрична ванна Rosa150 (RAVAK) має по діагоналі (коли ми лежимо у ванній) 175 см, при цьому  довжиною ванна всього 150 см. Крім того, вона ширша, має сидіння, а поставивши душову шторку, яких у цій ванні кілька варіантів, ви отримаєте в маленькій ванній кімнаті велику ванну і великий душовий куток!

Вперше гідромасажні ванни, або, як прийнято нами їх називати, джакуззі, з'явилися на початку ХХ століття. Їх винахідниками були брати по прізвища Джакуззі, які емігрували до Америки з провінції Фріулі (Італія). У 1910 році, коли один з братів, Рий Джакуззі, проходив курс лікування після автокатастрофи, і йому необхідні були щоденні гідротерапевтичні процедури, він вирішив спробувати зробити з простій ванни щось незвичайне і корисне для здоров'я. Рий, який все своє життя займався розробкою і виробництвом насосів і морських моторів, вирішив пристосувати гідравлічний насос і до звичайної ванни. І що ж з цього вийшло? Насос при зануренні у ванну з водою видавав масажний струмінь, тим самим справляючи враження вируючої води. Через деякий час про винахід Джакуззі знали вже не тільки їх співвітчизники, але і люди, що живуть за кордоном. А в 1968 році корпорація Jacuzzi Inc запропонувала покупцям першу автономну гідромасажну ванну. З часом гідромасажні ванни удосконалилися і завойовували популярність у жителів різних країн. Сьогодні на ринку сантехніки величезний  вибір гідромасажних ванн різних цінових категорій. Попит на гідромасажні  ванни збільшується з кожним роком.

На сьогоднішній день існує достатньо багато матеріалів, з яких виготовляють ванни. Але у жодному випадку не потрібно думати, що є матеріали хороші, а є погані, адже кожний з них прекрасний по-своєму, і той або інший покупець віддає перевагу тому, що підходить саме йому: звичайному або гідромасажному; чавунному, сталевому, акриловому, дерев'яному або навіть фарфоровому.

Отже, приступимо до огляду матеріалів і почнемо, мабуть, з самого старовинного і всім нам відомого і рідного з дитинства - чавуну...

У стародавні часи людина відкрила для себе чудові властивості глини і навчилася її обробляти. Вперше технологія обробки і випалення глини була застосована  на початку  15  століття  на  північному Заході Європи. Зіткнувшись з проблемою відсутності кам'яних родовищ, європейці були вимушені шукати альтернативний будівельний матеріал, яким і з'явилася глина цього регіону, вірніше кам’яноподібний матеріал, який ми отримуємо з неї.

 «Мозаїка» в перекладі з італійського - означає «складений з шматочків». Коротке формулювання таїть в собі щонайширшу гамму кольорів, форм і матеріалів, з яких нині роблять мозаїку. Виробники розраховують як на творчий підхід клієнтів, яким, можливо, захочеться повторити орнаменти стародавніх майстрів - перших фахівців з мозаїки, так і на любителів лаконічності, для яких монтаж матеріалу полегшений початковим нанесенням мозаїки на спеціальні листи розміром 30х30 . Мистецтво мозаїки, що вийшло з глибини століть, - не тільки прекрасне, але і, як виявляється, цілком практична справа. Мозаїка не просто зовні естетична, але і надійна. Оскільки використовувати її можна і в крихких ексклюзивних вітражах, і при екстер'єрних роботах.

Керамограніт (він же грес, гранітогрес, кам”яна плитка із штучного каменю) – найновіший вид керамічної плитки. Його використовують для облицювання поверхонь  як всередині приміщень, так і на вулиці – приватні інтер”єри, ресторани, аеропорти, басейни, тротуарні доріжки і багато іншого. Керамограніт різноманітних кольорів і відтінків володіє дійсно видатними технічними характеристиками.

Керамічна плитка один з найдавніших будівельних матеріалів, який нараховує тисячолітню історію, і нині не тільки не виходить з моди, але й удосконалюється з року в рік. Не дивлячись на появу багатьох сучасних матеріалів, використання глазурованої керамічної плитки так і залишається найбільш практичним способом створення красивої та водовідштовхуючої поверхні. Плитки міцні, тверді, негорючі, вогнетривкі, гігієнічні та легкі в прибиранні, що робить їх прекрасним оздоблювальним матеріалом. А завдяки зусиллям художників та дизайнерів облицювання стін та підлоги дозволяє отримати вражаючі декоративні ефекти - наприклад “під паркет”, “під камінь”, під інші натуральні матеріали або керамічний мармур з дзеркальною поверхнею.